3.2. Управлінський облік і контролінг в системі управління банку Формування ринкових відносин у сфері банківського бізнесу змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку ефективних напрямів діяльності комерційних банків на ринках капіталів та інвестицій. У подібний спосіб поступово відпрацьовується механізм координації всіх ланок управління у внутрішній системі банку, відтак на якісно новий рівень переходить управління банком загалом. З іншого боку, необхідність урахування динамічних процесів, що відбуваються у зовнішньому до банку оточенні стимулюють активізацію заходів по забезпеченню його конкурентноздатності та фінансової стабільності. За таких умов зміна стилю і методів управління фінансово-господарською діяльністю комерційних банків є об’єктивною необхідністю. Передусім слід акцентувати такі управлінські функції як планування, облік, аналіз та контроль з одночасним переосмисленням задач і наповненням їх новим змістом. Відпрацювання механізму ефективної системи управління банком починається із ліквідації ознак, що характеризують низький рівень культури управління. Найтиповішими серед них слід назвати такі: відображення недостовірних фактів господарської діяльності у звітності; перекручування звітних показників; приховування реального фінансового стану банку; заохочення спекулятивних операцій; активне здійснення високоризикових операцій; порушення строків повернення боргів кредиторам та депозитних сум вкладникам; необгрунтоване підвищення заробітної плати працівникам; безпідставне просування по службі працівників, лояльних до керівництва. В процесі поступового усунення негативних моментів формується новий елемент управління — управлінський облік як синтез провідних економічних наук: планування, обліку, аналізу та контролю. Водночас вони виступають важливими функціями управління комерційним банком і узагальнюються системою контролінгу. В економічному розумінні «контролінг» — це управління і спостереження на підставі процесу інтеграції планування, обліку, аналізу, контролю І прийняття управлінських рішень у цілісну систему управління банком з орієнтацією на довготривалу його діяльність на вітчизняному та світовому фінансовому ринку. До об’єктивних передумов формування системи контролінгу у сучасному комерційному банку насамперед слід віднести такі: підвищення швидкості та частоти змінюваності процесів, що відбуваються у зовнішньому до банку середовищі; зміщення акцентів із контролю минулих на аналіз майбутніх подій. Такі обставини вносять істотні коригування у загальний механізм управління банком. Передусім йдеться про акцент на гнучкість управління, що пояснюється необхідністю безперервного відслідковування змін, що відбуваються, а відтак і зростанням швидкості реагування на ці зміни. Зрештою опрацьовується обдумана система дій з метою забезпечення конкурентноздатності банку та зведення до мінімуму кризових ситуацій. Отже, контролінг треба характеризувати з позиції інформаційного забезпечення управління банком, орієнтованого на конкретний, наперед заданий результат. Йдеться про формування необхідної управлінської інформації, зміст якої є обгрунтуванням прийнятого рішення та адекватних дій керівництва банку щодо його виконання. Вочевидь, основна функція контролінгу полягає у підтримці керівництва банку, відтак він включає комплекс задач з планування, регулювання та спостереження за процесами, що забезпечують поставлену мету за кожним конкретним рішенням. Слід вказати на відсутність теоретичних напрацювань з контролінгу окремо для банківських установ. Це має пояснення, якщо підходити до діяльності банку з позиції суб’єкта господарської діяльності, тому, базові положення на предмет контролінгу, викладені у фундаментальній праці Дітгера Хана «Планування і контроль: концепція контролінгу» [112] повною мірою відповідають потребам системи управління комерційним банком. Загальні задачі контролінгу Д. Хан узагальнює за змістом (рис. 3.1) [112, с. 109].
Рис. 3.1. Контролінг в межах управлінських за...